ВО "Свобода"

ENG

27 березня
Юлія Сабій: Почалося з ідеї відкрити міську раду ‒ перед дітьми, юнацтвом, студентством
Юлія Сабій: Почалося з ідеї відкрити міську раду ‒ перед дітьми, юнацтвом, студентством

Екскурсійна програма у Хмельницьку мерію ‒ свободівське ноу-хау, яке вельми вподобали жителі міста.

Юлія Сабій ‒ юрист та громадська діячка, яку у Хмельницькому знають не лише як відповідального та вимогливого керівника справами виконкому Хмельницької міськради. Пані Юлія виконує ще й просвітницьку роботу ‒ організовує екскурсії школярів до мерії: у формі гри пояснює дітям, як працюють депутати та міський голова, що таке вибори і як досягати результату… Іншими словами ‒ виховує свідомих громадян, бо знає, що справжні зміни в суспільстві запроваджує молодь.

ПАНІ ЮЛІЯ МАЄ чимало обов'язків у міськраді, серед яких чи не найважливіший ‒ організація роботи самого виконкому, тобто підготовка всіх необхідних рішень. Окрім цього, відповідає за управління організаційно-інформаційної роботи та конт­ролю, за відділ роботи зі зверненнями громадян, господарський та архівний відділи, за реєстраційні та адміністративні послуги… Також націоналістка очолює оргкомітет усіх загальноміських заходів, які відбуваються у Хмельницькому, і завідує мобілізаційною роботою ‒ відповідальна за призов на військово-строкову службу.

‒ Пані Юліє, якщо Ви працюєте з виконкомом, то мусите прислухатися до представників кожної фракції. Наскільки злагоджено сьогодні працює Хмельницька міська рада?

‒ У нас все виважено. Відколи обрали нового міського голову ‒ свободівця Олександра Симчишина ‒ у Хмельницькому реалізовуємо проекти, за які ніхто не брався роками. Наприклад, 22 березня винесли на сесію питання щодо символіки місцевого самоврядування ‒ герба, прапора міста Хмельницького і прапора (штандарту) міського голови. Досі міські голови не працювали в таких масштабах, як зараз, ані з депутатами, ані з громадами. Тому проблемних питань, які ми не могли б вирішити виконкомом, у нас немає. Громадськість активна, має різні важелі впливу і на членів виконкому, і на депутатський корпус. Ми не допускаємо хитавиць, тому ситуація стабільна.

− Чи є такі напрямки Вашої роботи, які запроваджено віднедавна, тобто відколи свободівці прийшли до влади?

‒ Моя робота ‒ вузького спрямування, але в моєму підпорядкуванні є управління адміністративних послуг, управління з питань реєстрації, відділ роботи зі зверненнями громадян. Я постійно спілкуюся з людьми, і це спілкування допомогло мені зрозуміти, що громада хоче глибше пізнати процеси, які відбуваються в міській раді. Громадянин знає, що він може звернутися до міського голови чи до депутата міської ради ‒ і цим, по суті, обмежується його дотичність до всіх внутрішніх процесів. Тому в мене виникла ідея відкрити міську раду, розкрити її, як пуп'янок, перед дітьми, юнацтвом, студентством. Розтлумачити, що таке міська рада, як готують і ухвалюють рішення, хто такі посадові особи місцевого самоврядування, депутати міської ради, зрештою, як можна працювати в міській раді, впливати на долю міста і держави.

− Наскільки мені відомо, Ви навіть організовуєте екскурсії в міську раду. Для кого вони ‒ для школярів, студентів чи всіх охочих?

‒ Екскурсії ми започаткували торік на День прапора. Саме того дня відкривали на фасаді Хмельницької міської ради оновлений герб, і продовженням урочистостей стала екскурсія міською радою. Хто був присутній, міг зайти в приміщення, подивитися сесійну залу, послухати екскурсовода, який розповідав про історію міста та етапи формування громади. Я ж відкривала перед хмельничанами "Зелену залу", де відбуваються засідання виконавчого комітету, і сесійну залу міської ради. Тоді мене сильно вразили емоції людей, які побували на екскурсії, і я зробила висновок, що саме в такий спосіб треба відкрити раду перед громадою.

Будівля Хмельницької міськради була побудована для дітей ‒ колись тут було Олексіївське реальне училище для хлопчиків 10-11 років. Сама міська рада в цій будівлі функціонує тільки 30 років. Тому я вирішила запровадити екскурсійну програму для дітей саме такого віку, тобто для п'ятикласників. Розповідаємо їм історію нашого міста, історію будівлі, а в сесійній залі я даю їм можливість відчути себе депутатами. Ми обираємо міського голову, його заступників, "новообраний" голова зачитує присягу, звітує… Тобто в ігровому процесі достатньо простими тезами я розповідаю дітям про складні поняття, викладені у законодавстві. І діти, відвідавши сесійну залу, виходять з дуже сильною емоцією. Саме на це я й розраховую ‒ щоб були враження не лише від фотографування в міськраді, а й від нових знань ‒ розуміння того, хто такий міський голова і як його обирають. Під час такої гри ми проходимо весь виборчий шлях ‒ від агітації й виборчої дільниці до сесійної зали. Після екскурсії крутимо барабан і "новообраний" міський голова та його заступники обирають школу, п'яті класи якої наступного разу прийдуть до нас на екскурсію. Та на цьому не закінчується: щоб діти краще засвоїли інформацію, ми робимо півфінали і фінали інтелектуальної гри брейн-ринг "Моя позиція" для п'ятих класів на знання законодавства про місцеве самоврядування. Запитання формую відповідно до віку дітей і даю лише ту інформацію, яку розповідаю на екскурсії. Я дозволяю дітям мене записувати, знімати, щоб потім вони мали змогу прослухати інформацію ще раз. Школярі охоче грають, виграють, а переможці їдуть на екскурсію у Верховну Раду України.

Ця екскурсійна програма викликала такий резонанс у Хмельницькому, що в оргвідділі аж дроти обривалися від дзвінків ‒ всі школи міста разом зі студентством захотіли прийти до нас. Тому ми вирішили робити змагання для дітей різних вікових категорій на знання законодавства про місцеве самоврядування: для 6‒7 класів всіх загальноосвітніх шкіл міста організовуємо конкурси, 8‒9 класи грають квести (спортивно-інтелектуальне змагання, коли команди послідовно виконують заздалегідь підготовлені завдання, ‒ ред.), 10‒11 класи − брейн-ринги (змагання між командами у відповідях на запитання, − ред.). Усі змагання транслюватимуться по обласному телебаченні як телепроект.

Тобто залучаємо дітей від 5 до 11 класу до законодавчого процесу. Звичайно, коли вони після конкурсів і квестів приходять на екскурсію в міську раду, то вже знають, що тут є представники політичних партій і що в Хмельницькому відбуваються політичні процеси. Завжди наголошую, що вони ‒ майбутні виборці, представники територіальної громади, майбутні депутати й міські голови, і що повинні знати відтепер, як досягати результату.

− Торік влітку вся Україна дізналася, що Олександра Симчишина визнали найактивнішим борцем з корупцією. Розкажіть про це.

‒ Мешканці нашого міста мають вільний доступ до посадових осіб місцевого самоврядування. Коли до мене приходять громадяни, я з ними спілкуюся незалежно від годин прийому. Громадянин знає: коли він незадоволений якістю наданих послуг, завжди може звернутися по роз'яснення. Як людина, що контролює ці процеси, одразу кличу керівника відповідного управління для пояснень. Адже навіть попри особисті неприязні стосунки керівника з заявником (і таке буває), питання має бути вирішене в законодавчому полі, адже керівник насамперед має дуже якісно працювати з громадою. Якщо ж питання не вирішили, тоді виконавець ‒ посадова особа місцевого самоврядування, державний реєстратор чи адміністратор ‒ має пояснити заявникові ситуацію, щоб він зі статусу заявника не набув статусу скаржника.

Звичайно, говорити про те, що ми за один рік повністю знищили все корупційне поле, не можемо. Але ми завжди звертаємо увагу на виконання і швидкість надання відповіді громадянинові, на розгорнуте тлумачення і навіть передзвонюємо людям, щоб запитати, чи надали їм фахову консультацію і допомогу.

− На жаль, така робота з громадою радше виняток із правила…

‒ Бачите, саме тому й організовуємо екскурсії, розказуємо школярам, що вони повинні самостійно примати рішення і знати, для чого це роблять. Діти мають усвідомлювати, що депутати, яких вони згодом обиратимуть, відповідальні перед виборцями. Якщо ж депутати натискатимуть кнопочки виключно у власних інтересах, наступного разу за таких голосувати не можна. У чому головна ідея таких екскурсій? У тлумаченні, поясненні. Громада повинна вміти аналізувати політичну ситуацію, навчитися читати політичні програми партій і розуміти, чи депутати працюють відповідно до тих програм, чи ні. Лише тоді Україна якісно зміниться. У мене були випадки, коли студенти юридичних факультетів 3-4-их курсів не могли відповісти на елементарне запитання: назвати прізвища лідерів шести партій, які представлені у Хмельницькій міськраді. Тому я впевнена, що така екскурсійна програма може дати нам не тільки якісну територіальну громаду, не тільки якісного виборця, який уміє робити політичний аналіз, а й майбутніх керівників, які хотітимуть працювати не лише для себе, а й для громади.

− Що змінилося в житті мешканців Вашого міста протягом останнього часу?

− Показова навіть кількість звернень від громадян до міського голови. Уже в цьому році вона сягає понад 10 тисяч! Це річний показник для попередніх міських голів. Громада активно звертається до влади, бо розуміє, що її питання, може, й не моментально, але достатньо швидко вирішать. Фінансові потоки з бюджету йдуть саме на ті галузі, які досі не були задіяні, ‒ це транспорт, дошкільні і шкільні навчальні заклади. Кожен свободівець, який працює на своєму місці, чітко знає, що він повинен робити все для того, щоб громада була задоволена. Тому Хмельницький змінюється!

До речі, на початку квітня започатковуємо поетично-декламаційний конкурс "Слово Нації", до якого плануємо залучити дітей віком від 10 до 17 років усіх загальноосвітніх шкіл міста. Читатимемо поезію подільських поетів. Головою журі буде свободівка, голова Хмельницької обласної організації Об'єднання українок "Яворина" Тетяна Бондарчук. Разом з "Явориною", освітянами, поетами будемо піднімати духовність дітей і їхніх родин. Поетична українська мова звучатиме у кожній сім'ї. Здібних дітей повинна знати вся громада!

− Очевидно, що жінці непрос­­­то бути і висококваліфікованим працівником, і люблячою мамою, жінкою… Що наснажує?

‒ Оскільки мій чоловік ‒ політик (Ігор Сабій ‒ народний депутат 7 скликання, голова Київської облорганізації ВО "Свобода", ‒ ред.), я також весь час була в політиці. І коли він піднімався по кар'єрних щаблях, я йшла разом з ним, підтримувала. А націоналістичні ідеї, скажу Вам, було непросто поширювати на Хмельниччині. Однак основний етап становлення саме мене як політика відбувся тоді, коли у вересні 2015 року до нас додому прийшли з обшуком. Чоловіка не було поряд, я стояла сама, а за плечима ‒ троє дітей. Тоді я зрозуміла: або зможу зробити так, щоб нічого в хату не внесли, або ні. Тоді усвідомила, що в той момент тільки сама себе можу захистити і показати, хто я насправді.

Безперечно, на початку моєї роботи у міськвиконкомі було важко, але всі кроки для досягнення результату я робила не заради задоволення власних амбіцій, а для справи. Народилася не у Хмельницькому чи Івано-Франківську, а в Маріуполі Донецької області. І хочу своїм прикладом показати, чого жінка з Україною в серці може досягти, доклавши зусиль…

Леся БАСАРАБ