ВО "Свобода"

ENG

5 травня
Геннадій Бенкендорф: 8 чи 9 травня? День перемоги чи дні пам'яті?
Геннадій Бенкендорф: 8 чи 9 травня? День перемоги чи дні пам'яті?

"Велика вітчизняна" війна. Слово "війна" ‒ єдине слово в цьому словосполученні, яке не потребує пояснень і дискусій щодо своєї семантики, чого не можна сказати про його означення.

В офіційному вжитку на позначення цього феномену використовують сьогодні мовну одиницю "Друга світова війна". Але в масовій свідомості ця війна залишається такою, якою її укорінив тоталітаризм. Тоталітарна ідеологія, зокрема ідеологія комунізму, не передбачає осмислення і аналітики, вони з комунізмом несумісні. Тоталітаризм лише вкидає певні ідеологеми в свідомість індивідів, де вони мають зачепитися та вкоренитися. Саме цю тоталітарну ідеологему ‒ "Велика Вітчизняна війна" ‒ Кремль закинув в Україну.

Почнемо з мовного означення "Велика". Прикметник великий, - а, -е слугує в українській мові насамперед на позначення розмірів різного роду об'єктів, простору і часу. Так, ця війна охопила всю Україну і тривала довгий час. У цьому аспекті її можна називати великою.

Українські мовні словники наводять також синоніми до слова "великий" ‒ "видатний", "визначний", "славетний", які відповідають за значеннями російським прикметникам "великий", "выдающийся". Виникає питання, чи можна звеличувати, уславляти війну, в якій з вини злочинної комуністичної влади загинули мільйони людей. І гинули мільйони українців на тій війні не за вітчизну.

Совєцький Союз ‒ тоталітарна імперія зла ‒ як і будь-яка імперія ні для кого не може бути вітчизною. Поєднання в одній парадигмі понять імперія і вітчизна є неприпустимим, позаяк таке поєднання є, по-перше, аморальним, по-друге ‒ алогічним.

Усі лицемірні заклики прихильників комуністичної ідеології не чіпати пам'ятки тоталітарного минулого з їхніми посиланнями на нібито героїчну історію радянської епохи і безпідставними закидами у викривленні історії та звинуваченнями у намаганні націоналістів узурпувати "перемогу" імперії зла у Другій світовій війні свідчать про світоглядні збочення та незворотний духовний занепад їхніх душ. Такі істоти є носіями ідеологічної отрути. Поширюючи цю отруту серед молодих українців, вони свідомо руйнують їхній духовний імунітет, підриваючи тим самим фундамент існування української держави.

8 травня.

Знову на дворі травень, знову на нас насуваються дві контраверсійні дати ‒ 8-ме і 9-те травня. Перший день зветься офіційно день пам'яті і примирення, другий ‒ день перемоги над нацизмом. Якщо з пам'яттю ситуація є більш-менш зрозумілою, то з примиренням справа виглядає складніше. Виникає низка запитань:

1. Хто є чи має бути суб'єктами примирення? Учасники бойових дій Другої світової війни чи їхні нащадки?

2. У якому морально-правовому статусі мають перебувати суб'єкти примирення? Правий і винний?

3. Хто кому і в чому завинив? Ідеться про бінарну опозицію чи множинний добір?

4. В чому полягає суть примирення? Винний має визнати свою провину і повинитися перед тим, хто правий? Або всі сторони є винними і примирення мусить відбуватися шляхом взаємозаліку гріхів?

9 травня.

З днем перемоги багато проблем. Саме слово "перемога" має магічний вплив на свідомість і сприймається як коштовність. З девальвацією ментальних і духовних коштовностей, яка викликана їхньою штучністю, пересічній людській свідомості змиритися надто складно, а то й взагалі неможливо. Академічні філософські та історичні наукові джерела визначають війну як спосіб продовження політики іншими (не дипломатичними) засобами. Знову постають ті самі, або аналогічні запитання:

1. Хто є чи має бути суб'єктами перемоги? Очевидно ті, кому випала роль бути суб'єктами війни. Суб'єкт війни виношує її план і досягає перемоги або зазнає поразки. Усі війни завершувалися однаково, для когось перемогою, для когось поразкою.

2. Якщо виходити з офіційної назви закону 315-VIII, то Друга світова війна була війною двох соціалістичних світоглядів (ідеологій) ‒ націонал-соціалізму і комунізму. Відповідно і суб'єктом перемоги в цій війні вийшла одна з цих тоталітарних ідеологій ‒ комунізм. Отже, один із суб'єктів війни став суб'єктом перемоги, другий перетворився на об'єкт поразки.

3. То що ж нам пропонують святкувати в день 9-го травня? Перемогу однієї людиноненависницької ідеології над іншою, такою ж людиноненависницькою ідеологією! Це шабаш на втіху дияволу, якби не лютували і не скаженіли з цього визначення "перемоги" прихильники і адепти цього "свята".

4. Виникає ще одне правомірне запитання. А що ж рядовий солдат, яке його місце і роль у цій світоглядній бійні? Щодо до місця, то його визначено чітко і однозначно в бойовій структурній одиниці ‒ відділенні, яке зі свого боку є складником структурних одиниць вищого порядку ‒ взводу, роти, батальйону, полку.

5. А щодо ролі, то її у солдата практично не було і не могло бути. Націонал-соціалістичний і комуністичний солдати не відіграють ролі, бо їм відведено не роль, а функцію ‒ функцію знаряддя. Хто відіграє роль суб'єкта, тому випадає перемога (або поразка). Хто виконує функцію знаряддя, той не здобуває перемоги, йому уготовано долю жертви.

6. Солдати із націонал-соціалістичної і комуністичної армій стали жертвами обох тоталітарних режимів, життя яких були принесені на вівтар дияволу.

Геннадій Бенкендорф, кандидат філологічних наук, доцент, депутат Кам'янець-Подільської міської ради від ВО "Свобода"