ВО "Свобода"

ENG

14 березня
Олег Лопатовський: Районну організацію я створював у "краю неляканих парторгів"
Олег Лопатовський: Районну організацію я створював у "краю неляканих парторгів"

Лопатовський Олег Дмитрович, 1969 року народження. Голова Хмельницької обласної організації ВО "Свобода". Освіта вища. З 2006 року ‒ приватний підприємець. 2010-2012: помічник депутата Хмельницької обласної ради. 2012-2014: помічник народного депутата України на громадських засадах. 09.2014 і дотепер: волонтер благодійного фонду "Волонтери Поділля". Член ВО "Свобода" з 2009 року.

Зустрічаємося з Олегом Лопатовським в офісі Хмельницької обласної "Свободи". Показує приміщення. Каже, нещодавно зробили ремонт. На стінах ‒ портрети Бандери та Шухевича, героїв Небесної сотні Сергія Бондарчука і Миколи Дзявульського, світлини з історії партійного осередку. Під час розмови відволікається на дзвінки партійців і на вирішення поточних справ в офісі. Відповідає коротко, бо часу на розмови обмаль…

Що спонукало долучитися до лав "Свободи"?

Та власне лідер ‒ Олег Тягнибок, якого я на той момент знав уже багато років.

То як давно знайомі з очільником "Свобода"?

Із 1987 року. Разом проходили службу в лавах тоді ще "радянської" армії. Після перших півроку ми опинилися в одній батареї ‒ у нього 1-й взвод, у мене ‒ 4-й. Там почали більш тісно спілкуватися. Багато часу проводили в спортзалі. До речі, завдяки йому тоді я почав розмовляти виключно українською. Після армії ми підтримували зв'язок час від часу. Стежив за політичною кар'єрою вже народного депутата двох скликань Олега Тягнибока.

А чим саме мотивував вас тоді Олег Тягнибок?

Тоді були часи "дрімучого совка". А він так упевнено й переконливо пояснював, наскільки вся ця "радянщина" є хибним шляхом для України. Розповідав про те, як наш народ в усі часи відвойовував незалежність, а СССР ставить хрест на тисячолітній боротьбі за свободу нації. Не одну годину ми з ним спілкувались на ці теми. Ви ж розумієте, тоді про таке не те що не говорили в голос ‒ навіть думати боялись. Я, власне, ніколи й не був прихильником Радянського Союзу, але Олег Ярославович розкрив усю картину до найменших деталей. Із того часу я вже свідомо підтримував ідеї націоналізму, а патріотом України був завжди.

А у жовтні 2008 року в столиці на Хрещатику я побачив велику колону із прапорами "Свободи". Мене вразив масштаб, прокинулася цікавість. Я зв'язався з головою партії, а він уже порадив поспілкуватися зі свободівцями на Хмельниччині. Так я познайомився з Ігорем Сабієм, який тоді очолював обласну організацію. І вже 3 2009 року я член ВО "Свобода".

До цього говорили російською?

Було таке. Я вчився в школі у військовому містечку, де навіть не викладали українську. Хоча батьки говорили українською. Але 10 років російськомовної школи, потім ‒ оточення далися взнаки.

На якому етапі свого життя почали слідувати націоналістичній ідеології?

Насправді ідеології націоналізму завжди слідував мій батько. Навіть при комуністах у нього завжди було своя думка ‒ за все українське. До "Свободи" вступив раніше за мене. Він є членом Хмельницької районної організації. Колись її очолював його товариш ‒ нині покійний Мечислав Гринкевич.

Патріотичною ваша родина була завжди?

Так. Батько змалечку завжди на мене сварився, коли я говорив російською.

З чого починалася ваша діяльність у "Свободі" на Хмельниччині?

На той час у Теофіпольському районі взагалі не було партійного осередку. Ігор Сабій тоді його називав "краєм неляканих парторгів". Риторика була така: вмієш, хочеш ‒ роби, їдь туди і створюй організацію. У Теофіполі не був ніколи, тільки знав, де це географічно.

Вдалося?

Вдалося. Познайомився з трьома хлопцями: Сергій Францішкевич, Сергій Іванчук, Володимир Дисенко. Створив організацію, добре попрацювали там на місцевих виборах та виборах до Верховної Ради. Це якраз був округ Ігоря Сабія. Потім виникла потреба ставити місцевого керівника, бо насправді складно туди часто мені було їздити. Із того моменту організацію очолює Сергій Францішкевич.

Скільки часу займає партійна діяльність?

Багато. Понад 50 відсотків мого часу. Наприклад, ранок починається із вирішення питань організації. Із 8 до 10 ранку займаюся тільки цим. Далі в телефонному режимі, Інтернет-комунікації. Живемо в сучасному світі… В офісі буваю часто ‒ за потреби. На жаль, більше виділити не можу, оскільки маю й інші обов'язки, веду підприємницьку діяльність.

Ви очолюєте обласну організацію вже майже два роки. Чого вдалося досягти за цей час?

Про організаційні аспекти роботи я вже сказав. Поступово розширюємося ‒ відкрили партійний офіс у Старій Синяві. Запровадили щорічні заходи відзначення важливих дат: легкоатлетичний турнір у Старокостянтинові пам'яті героя Небесної сотні Сергія Бондарчука, вшанування Петра Болбочана у Балині на Дунаєвеччині, спортивні змагання імені Шухевича. Повноцінно запрацювала "Студентська Свобода" під керівництвом сестри Назарія Чепка Соломії. Головне, за цей період вже двічі відбулися вибори до ОТГ. Я вважаю, що ми успішно виконали завдання ‒ розширили представництво в місцевих радах. Гідні результати і у наших кандидатів на голів ОТГ. Наприклад, чинний депутат обласної ради Володимир Мишко балотувався на голову Баламутівської ОТГ і посів друге місце. Черговий раз змушені були протистояти тотальному і ницому підкупу виборців із боку опонентів. Жахливо усвідомлювати, що люди доведені нинішньою владою за межу зубожіння і продавали голоси за четвертину китайського коцика. Тому перемогами націоналістів пишаємось, бо вони справжні, жодного голосу ми не купили і ніколи не будемо так опускатися.

Основну увагу все ж приділяєте обласному центру чи вдається охопити й райони?

Звісно, працюємо по всій області. Лише за перший рік я особисто з заступниками та депутатами відвідали майже всі місцеві партійні осередки від найбільшого до найменшого. Виникла необхідність у зміні формату нашої роботи, адже багато активних свободівців зайшли в місцеві ради, були призначені керівниками структурних підрозділів органів місцевого самоврядування, стали у керма комунальних підприємств. Значну увагу приділяємо покращенню якості роботи свободівців у місцевих радах, адже на них лежить величезна відповідальність ‒ не зрадити виборців. Проводяться навчання, вишколи, партійці займаються самоосвітою.

Щодо фракції ВО "Свобода" у Хмельницькій обласній раді.

По-перше, за кожним із депутатів закріплено ще по кілька районів, де вони у співпраці з місцевими свободівцями та громадою вирішують актуальні для мешканців проблеми.

Наведіть приклади результатів їх роботи по області?

Результатів роботи націоналістів в облраді чимало. Нещодавно фракція звітувала про діяльність за 2017 рік, як того вимагає закон. Зокрема, свободівці не допустили виступ посадовця мовою окупанта, підтримали мешканців села Колодіївка Кам'янець-Подільського району у вирішенні питання незаконного розпаювання земель Радгоспу "Колодіївський", захистили держпідприємство "Пасічна" у Старосинявському районі від рейдерських атак, на вимогу свободівців інвестор зобов'язався ліквідувати усі можливі екологічні ризики через будівництво заводу з переробки сої на Старосинявщині, ініціювали надання квартири срібній призерці Олімпійських ігор 2016 року в Ріо-де-Жанейро Аліні Комащук, виступили за продовження програми соціальної підтримки учасників московсько-української війни і передбачення в ній допомоги в сумі по 50 тис. гривень кожній сім'ї полонених або зниклих безвісти. Також з ініціативи свободівця переглянуть проект реконструкції обласної дитячої лікарні ‒ зміни мають на меті створення повнопрофільної дитячої лікарні зі спеціалізованими відділеннями. Можу продовжувати довго.

Чи вдається поєднувати родинне життя з управлінням обласним партійним осередком?

Мушу поєднувати. Діти вчаться і вже не треба їм приділяти стільки уваги, як раніше. Хоча бачу їх рідше.

На підприємницькій діяльності позначилося?

Не критично, але так. Бачу це, коли закриваю фінансовий рік.

Не жалкуєте?

Та ні. Мені іноді ‒ чим важче, тим краще. Так цікавіше.

Тобто фінансовий аспект не є ключовим у Вашому житті?

Грошам не поклоняюся. Як заробляти знаю. Заробляю достатньо, щоб я і моя родина могли комфортно себе почувати. Гроші також використовую як інструмент для досягнення цілей, втілення ідей в життя.

Чи підтримує родина Ваші політичні та ідеологічні переконання?

Безумовно. Дружина охоче бере участь у великих наших акціях, підтримує усі починання та ініціативи.

А коли постало питання очолити обласний осередок, родина не заперечувала?

Партійна діяльність і до цього займала багато часу, тому жодних питань не виникло. Іди й роби. Варіантів особливо не було.

Зараз Ви ‒ приватний підприємець. До цього чим займалися?

У 16 я отримав водійські права категорії С ‒ вантажні авто з приміткою, що маю право керувати транспортними засобами із 18 років. Батько ‒ водій, то він мене і навчив цьому. Працюю із 17 років ‒ зранку на заводі слюсарем інструментальником і вчився на вечірньому відділенні інституту на інженера-механіка. Слюсар інструментальник, до речі, вважається однією із "елітних" технічних спеціальностей, бо тут робота з точністю до сотих міліметра. На виготовленому інструменті обов'язково набивається іменний штамп. І на заводі, де я працював, досі реально знайти вироби з моїм маркуванням. Потім 2 роки армії. Після ‒ закінчив Хмельницький технологічний інститут і пішов працювати головним інженером на українсько-німецькому підприємстві. У моєму підпорядкуванні було 30 чоловік. А вже із 2006 року ‒ підприємець.

Важко було починати власну справу?

Насправді, неважко. Бо коли я щось роблю сам ‒ знаю, що це не треба ні з ким погоджувати. Часто ухвалюю рішення інтуїтивно. Якось воно в мене так краще вдається, аніж виконувати чиюсь волю. Сам підбираєш людей, виставляєш завдання, мотивуєш. Можливо, складно було скласти все в голові і перелаштуватись з однієї роботи на іншу. Але так воно й пішло. Працюю у сфері покрівельних, будівельних робіт, продаж покрівельних матеріалів.

Маєте якісь захоплення?

Спорт! Спорт! Це і катання на лижах взимку, стендова стрільба круглий рік, вільна боротьба ‒ кандидат в майстри спорту.

Давно боролися?

Та все життя боротьба! А на борцівський килим виходив давно. Років п'ять-шість тому. Іноді хочеться позмагатися із хорошим суперником. "Сокільці" обіцяють вийти зі мною на килим.

Якщо вже мова зайшла про "Сокіл", чи підтримуєте молодіжну організацію?

Підтримую. По-перше, це припартійна організація, яка є кузнею кадрового потенціалу для "Свободи". По-друге, робота з молоддю визначає майбутнє країни. Зараз плідно співпрацюю з очільником Хмельницького осередку Назарієм Чепком. Нещодавно відвідав їх збори.

Плани у "сокільців" амбітні?

У молоді завжди амбітні плани. Вони часто хочуть все й відразу. Тому обговорюємо з ними, великі задачі розбиваємо на малі та поступово будемо реалізовувати.

Наскільки відомо, ваші діти здобувають вищу освіту за кордоном? Чому ухвалили таке рішення?

Діти самі так вирішили. Донька брала участь у чемпіонаті світу з бальних танців. Тоді їм сподобався Відень, архітектура. Згодом вони знайшли навчальний заклад. Дізналися, що його закінчив Іван Франко і є почесним професором кафедри філології. У мене була єдина умова ‒ здобути і українську освіту. То зараз вони паралельно навчаються заочно в Хмельницькому національному університеті. Спеціальності однакові ‒ економічні.

В Україну планують повертатися?

Так. Побачили, зрозуміли, як австрійці збудували свою націоналістичну країну ‒ хочуть і нашу державу так будувати. Як за Шевченком ‒ "чужого навчатись і свого не цуратись".

Зараз місто Хмельницький очолює свободівець Олександр Симчишин. Як оцінюєте його діяльність?

Позитивно, як і 90% опитаних. Я взагалі не зачаровуюсь ніким і ніколи, але мені подобається те, що він і команда роблять.

То кадровий потенціал у "Свободи" на Хмельниччині добрий?

Найкращий. Ви подивіться на досягнення свободівців в органах місцевого самоврядування, починаючи від міського голови Олександра Симчишина, який показав себе ефективним господарником і розумним управлінцем. Свободівці у Хмельницькій міськраді є ініціаторами більшості прогресивних проектів. Деякі наші побратими, які очолили комунальні підприємства, взагалі зламали стереотипи про їхню збитковість і вивели в "плюс". До того ж, призначали свободівців на посади за результатами відкритих конкурсів. Наприклад, нещодавно створену Агенцію розвитку Хмельницького очолила Леся Герасимчук, і за півроку вони залучили 13 млн грн ґрантових коштів. І це при тому, що на утримання установи передбачили трохи більше мільйона.

Чи берете участь у процесах розвитку обласного центру?

Намагаюся бути корисним. Наприклад, зараз розробляють проект спортивного комплексу, то в міру свого досвіду долучаюся до обговорень концепції. Можу щось порадити у будівельній сфері. Ділюся тим, що бачу в інших країнах.

Ніколи не хотіли піти на службу в органи місцевого самоврядування?

Ні, це не моє. Я взагалі захоплююсь тим людьми, які те все витримують. Купа обмежень, правил, надмірна бюрократія. Можливо з часом я зміню свою думку, але не на разі.

"Свобода" часто влаштовує видовищні вуличні акції (смолоскипні марші, протестні мітинги тощо) та отримує чимало звинувачень у неконструктиві та піарі. Прокоментуєте?

"Свобода" завжди організовувала вуличні акції. Є такі дати, коли свободівці завжди виходять на вулицю, незалежно від ситуації в країні чи політичної кон'юнктури. Це і День Незалежності, День Соборності, річниця пам'яті героїв Крут, день народження Бандери. Наші марші мають насамперед просвітницький характер. Так ми доносимо до людей важливі історичні події української нації, про які влада не говорить. От Покрова або ж День захисника України є державним святом лиш другий рік. А "Свобода" його святкує щонайменше два десятиліття. А як в інший спосіб це зробити? Сидячи вдома перед телевізором?

Чи стає в області прихильників "Свободи" більше? Чи долучаються до лав націоналістів?

Прихильників стає більше, як і охочих вступити до лав Всеукраїнського об'єднання. Нещодавно до нас приєдналася внучка свободівця отця Петра Варчука Анна із Кам'янця-Подільського, який минулого року відійшов у вічність, щоб продовжувати справу дідуся. Якщо людина підтримує нашу ідеологію ‒ ласкаво просимо. Головне бути справжнім патріотом України, а не просто носити вишиванку як модний аксесуар.

З чим пов'язуєте зростання інтересу до ВО "Свобода"?

Люди зрозуміли, що ми єдина проукраїнська партія. І те, що тільки націоналісти можуть підняти державу, теж бачать. Бачили, як 37 нардепів від "Свободи" змогли розпустити Верховну "Зраду", як ми себе повели на Майдані, як свободівці воюють на передовій, підтримують армію і добровольців, як працюють мери-свободівці Хмельницького, Тернополя, Івано-Франківська. Люди втомилися від тих "диванних" політпроектів. А чому "диванних"? Тому що все їх членство може вміститися на одному дивані. Де за фактом є лише медійна персона у ролі так званого лідера.

Ви брали участь в Революції гідності?

Переважно у Хмельницькому. Підтримував фінансово. Але у Києві я здійснив свою мрію ‒ долучився до повалення пам'ятника Леніну. Як раз в той час був у столиці. Раніше, коли проїжджав повз та статуя мене неймовірно дратувала. Мої діти, до речі, у той час виходили на Майдан у Відні в підтримку України.

Зараз волонтерський рух стихає. Ви займаєтесь благодійністю?

Волонтерив як раніше, так і тепер. Допомагаю військовим. Завжди підтримую "Яворину" на Хмельниччині. Син волонтерить. Він працює, тому має певні кошти. Коли почалася російська агресія, передавав військову амуніцію.

Все частіше говорять про позачергові вибори 26 серпня цього року. Яка Ваша думка щодо цього і чи готова обласна організація?

Те, що цей парламент нікудишній ‒ знають всі. Те, що вибори на часі ‒ безумовно, так. Народні обранці, які просто не відвідують сесії, ігнорують свої обов'язки перед українцями ‒ явище ганебне. Ця Верховна Рада ‒ недієздатна, а отже її треба терміново перезавантажувати. Чи вистачить політичної волі у тих, хто на крові героїв Небесної сотні пройшов у теплі чиновницькі кабінети ‒ питання. Чи ми готові? Та завжди. У нас що не день, то вибори. Одні вибори до ОТГ закінчуються ‒ анонсуються наступні.

Які плани на майбутнє?

Хороше запитання. Плани нам диктує життя. Прагну одного: щоби ні наші діти, ні онуки більше не мусили боротися за Незалежність. Нехай вони щасливо живуть і самі творять своє майбутнє на Своїй, Богом даній землі.

Розмовляла Анна Мунько