ВО "Свобода"

ENG

24 квітня
Леся Герасимчук: У політиці треба мати не зуби і кулаки, а серце і розум
Леся Герасимчук: У політиці треба мати не зуби і кулаки, а серце і розум

Герасимчук Леся Олександрівна. Народилася 1980 року. Має вищу освіту ‒ закінчила Технологічний університет Поділля за спеціальністю "Міжнародна інформація", здобула кваліфікацію міжнародника-аналітика, перекладача. Директорка комунальної установи Хмельницької міської ради "Агенція розвитку міста". Депутат Хмельницької міської ради від ВО "Свобода". Заміжня. Виховує чотирьох дітей. Учасниця Революції гідності. Волонтер, член Благодійного фонду "Волонтери Поділля", регіональний представник ГО "Ініціатива E+" (м. Київ).

Люди часто думають стереотипами. От що ви уявляєте, коли вам говорять слово "депутат"? Упевнені ‒ перед вашими очима постає образ респектабельного чоловіка в чорному офіційному костюмі та краватці, який роздає накази та підписує документи. Тим часом у світі більше 22% депутатів різних рівнів ‒ жінки. В Україні таких всього 12%. У Хмельницькій міській раді з 42 депутатів 7 ‒ представники прекрасної половини людства. Тому саме ваш обранець цілком реально може виявитися 23-річною випускницею вишу в джинсах та кросівках свободівкою Настею Яровою чи тендітною успішною багатодітною мамою, представницею цієї ж партії в міськраді Лесею Герасимчук. Саме з Лесею, яка, до слова, нещодавно очолила новостворену комунальну установу "Агенція розвитку Хмельницького", сьогодні матиму розмову.

‒ Лесю, ти ‒ красива, тендітна жінка, мати у великій родині ‒ як взагалі в тебе виникла ідея йти в місцеве самоврядування? Що тебе підштовхнуло на цю дорогу?

‒ Однозначно Майдан. Все те, що я там пережила, повністю перевернуло мою свідомість і погляди на життя. Головне, що я винесла з тих подій ‒ не треба чекати, що хтось змінить країну чи місто для нас. Треба засукати рукави і братися за цю роботу самому. Я активно займалася волонтерством, а з початком війни взяла під опіку родини загиблих воїнів Хмельниччини. Майже всіх членів таких сімей знаю особисто. Щаслива, що дехто з тих, кому колись допомагала, став мені справжнім другом. Але потім прийшло усвідомлення, що якщо самій не йти у місцеве самоврядування, то нічого не зміниться, не зникне потреба у волонтерстві, місцева влада і держава не візьмуть на себе всі ті обов'язки, які у час Революції Гідності та війни взяли на себе пересічні українці. Хтось має воювати, а хтось ‒ працювати. Виявилося, що українці можуть чудово згуртуватися у критичний момент, але далеко не всі готові самі взятися за не завжди вдячну роботу ‒ змінювати країну та міста щодня своєю роботою. І я разом з командою однодумців вирішила балотуватися до Хмельницької міської ради.

‒ Рішення йти у владу з ВО "Свобода" ‒ теж з Майдану?

‒ Я б не говорила "йти у владу", швидше ‒ "йти змінювати місто". Дійсно, з багатьма свободівцями я по-справжньому згуртувалася саме в період Майдану. Але прихильницею партії була і раніше. "Свобода" сповідує дуже близьку мені націоналістичну ідеологію. Впевнено кажу, що ця партія згуртувала патріотів України і стабільно працює вже десятки років, на відміну від багатьох так званих "політичних проектів". Чудовий приклад роботи свободівців ‒ наш міський голова Олександр Симчишин. Приємно працювати у його команді та відчувати підтримку ініціатив і починань.

‒ Не розчарувалася? Все вдається?

‒ Далеко не все. Коли я йшла у депутати, я була переконана, що всі ті люди, які мене обрали, а також більшість тих, хто з різних причин голосував за інших людей, так само хочуть змінювати наш мікрорайон Гречани, як того хотіла я. Але реальність виявилася не такою ідеальною. "Рожеві окуляри" розбилися, коли побачила, що дуже часто мешканці зовсім не цінують того, що для них робиться ‒ ламають лавки, смітять в своєму ж дворі тощо. Приємно, що є й такі, хто розуміє ‒ місто та мікрорайон ‒ це наш спільний дім. І всі ми однаково несемо відповідальність за нього. Але перше розчарування змінилося ще більшою мотивацією до роботи. Тільки додалися нові цілі ‒ хочу, щоб мешканці Гречан самі ініціювали зміни у своєму мікрорайоні. Депутат має бути посередником між мешканцями та владою міста, захищати інтереси людей. Але власне ініціатива має йти від мешканців. Я завжди готова вислухати та допомогти. Шукаю різні шляхи комунікації. Так, нещодавно ми з однодумцями створили в Facebook сторінку "Ініціатива мешканців Гречан", де кожен зможе поділитися власними ідеями та думками, які стосуються розвитку мікрорайону. Також регулярно проводжу особисті прийоми своїх виборців, спілкуюся з містянами біля наметів "Свободи".

‒ Багато часу доводиться віддавати на депутатську роботу?

‒ Багато. Але недостатньо. Для того, щоб реалізовувати все, що задумано, потрібно працювати в міськраді та на окрузі 100% свого часу. Спілкування з мешканцями, контроль робіт, що виконуються, участь в депутатських комісіях, сесіях, підготовка проектів рішень тощо. Але в нашій країні ця справа є добровільною, не оплачується і не дає ніяких привілеїв. Тому потрібно мати ще й роботу, яка годує. Після 8-годинного робочого дня починається необмежений день депутатський, точніше, найчастіше це вечір. А ще треба знайти час для родини…

- Власне, про родину. Чоловік, троє синів і зовсім крихітна донечка. Як ти поєднуєш справи родинно-домашні з депутатством та роботою в "Агенції розвитку Хмельницького"?

- Українським жінкам не звикати мати багато обов'язків. Так історично склалося, що вони спокон віків і працювали, і виховували дітей, і обходили господарство. Я буду не чесною, якщо скажу, що це вдалося мені легко та відразу. Щоб все встигати, я максимально себе організовую. В мене розпланована кожна година і кожен день. Інакше ‒ неможливо. Намагаюся залишити хоча б один день у вихідні для спілкування з родиною. Дуже любимо всі разом проводити час на природі, подорожувати. З синами часто дивимося пізнавальні фільми. Я щаслива, що маю неймовірну підтримку від чоловіка, адже левова частина мого успіху залежить саме від цього.

‒ Отже, ти вважаєш себе успішною? Якщо так, то які маєш для себе критерії успішної жінки?

‒ Я вважаю себе щасливою (посміхається ‒ авт.). А всі щасливі ‒ впевнені в собі і, як наслідок, успішні. Критерії? Критерії успішної жінки диктує суспільство. Зараз жінці мало бути просто красивою. Вона повинна бути освіченою, розумною, реалізованою в улюбленій справі. Тоді це ‒ успішна жінка.

‒ Ти ‒ чи не єдина в місті керівник комунальної установи-жінка. Що вдалося зробити на цій посаді?

‒ Головною метою Агенції є залучення грантових коштів та підвищення інвестиційної привабливості міста. Так, у 2017 році нам вдалося отримати 12, 6 млн грн грантових, донорських коштів або коштів міжнародної технічної допомоги, залучених для реалізації розроблених проектів. Ми розробили інвестиційну мапу міста українською та англійською мовами. Не хочеться забігати наперед, але завдяки роботі Агенції незабаром у місто зайде досить великий інвестор, який створить нові робочі місця для мешканців.

‒ Кажуть, деякі професії не терплять жіночих рук. Як вважаєш, депутат-жінка ‒ це нормально?

‒ (Леся здивовано замислюється ‒ авт.) Знаєш, коли я перед виборами зустрічалася з мешканцями Гречан, то часто чула в свій бік закиди про те, мовляв, як я, багатодітна мама, молода жінка невисокого зросту, зможу захистити інтереси людей у владних кабінетах. Мовляв, в політиці треба мати зуби і кулаки. Але я дотримуюся думки, що в політиці треба мати серце і розум. Більшість населення міста ‒ жінки різного віку. Я не з чуток знаю про їх потреби та проблеми. Знаю, як важливо, щоб тротуари були обладнані пандусами для візків, щоб територія школи була освітлена та доглянута, щоб не було черг в дитсадки, щоб дитина мала можливість займатися спортом чи улюбленим видом мистецтва недалеко від дому. Я розумію і знаю багато таких проблем, яких чоловіки просто не помічають. І працюю над їх вирішенням. Тому серед депутатів різних рівнів обов'язково повинні бути жінки.

окрузі за минулий рік… Скажи, невже все вдається? Чи є в твоїй роботі депутата якісь перешкоди?

‒ Вдається не все. Є проблеми дуже глобальні. Наприклад, відведення води з вулиць міста. Гречани ‒ один з найстаріших мікрорайонів міста, який забудовувався хаотично. Через це багато вулиць страждають від підтоплення. Проблему треба вирішувати комплексно, її ціна ‒ не один мільйон гривень. Дуже б хотілося нарешті облаштувати хороше відведення води, але таких коштів в казні наразі немає. Ще одна проблема ‒ старий житловий фонд. На моєму окрузі немає новобудов. Всі будинки ‒ зі зношеними комунікаціями, дірявими дахами, потребують великих ремонтів. В ми маленькими кроками працюємо над цим. Також ремонтуємо прибудинкові території, встановлюємо дитячі майданчики. Але мешканці завжди хочуть, щоб робилося все одночасно і, головне, саме у їхньому будинку. Ні депутат, ні міський голова ‒ не чарівники, це треба розуміти. І вчитися думати про місто та мікрорайон в цілому, а не лише про свій власний двір.

‒ Маєш якісь амбітні плани на майбутнє Гречан? Назви три пункти, які б хотіла реалізувати у найближчі кілька років.

‒ Хочу, щоб Гречани стали схожі на передмістя польської Варшави (сміється ‒ авт). А якщо серйозно, то справді є три таких пункти, які я б хотіла реалізувати. Хочу, що б мешканці району мали змогу комфортно жити, з задоволенням працювати та добре відпочивати. Із цих трьох пунктів виходять сотні інших: комунальна сфера, благоустрій, садочки та школи, парки, культурні заходи. Це і є мої амбітні плани.

‒ Віддавати стільки часу та сил своєму місту може тільки людина, яка його дуже любить. Чому ти так хвилюєшся за Хмельницький та хмельничан?

‒ Може це прозвучить трохи пафосно, але в цьому місті я народилася і виросла. У свій час я мешкала закордоном, але все одно повернулася до Хмельницького. Хочу, щоб мої діти змогли тут реалізувати себе і так само, як і я, захотіли допомогти місту в розвитку. Мій депутатський округ знаходиться в мікрорайоні Гречани, який має неоднозначну славу, закріплену роками. Я дуже хочу, щоб за кілька років район не сприймався як небезпечний та депресивний, а по праву став одним з найкомфортніших, найзеленіших та найдоброзичливіших спальних мікрорайонів Хмельницького. Вірю, що так і буде.

Прес-служба Хмельницької обласної організації ВО "Свобода"